Сторінку веде:

Практичний психолог закладу

Дмитренко Юлія Едуардівна

Шановні батьки!

За графіком роботи практичного психолога відведені дні консультації: вівторок з 8:00 – 9:00, четвер з 15:00 – 16:30.

Консультація відбувається в дистанційному режимі у формі листування:

[email protected].

Актуальну інформацію, пам’ятки, рекомендації, вправи, ігри для дітей Ви зможете також спостерігати в групі «Психологічна скарбничка» за посиланням:

 https://www.facebook.com/groups/146147740115497

Щороку психологічною службою в дошкільному закладі відзначаються наступні дати:

• Всесвітній день психічного здоров’я (10 жовтня).
• Всесвітній день дитини (20 листопада).
• Тиждень психології (листопад).
• Всесвітній день з прав людини (10 грудня).

Практичний психолог в закладі дошкільної освіти

Практичний психолог в ЗДО – це спеціаліст з вищою психологічною освітою, який у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України.

Практичний психолог ЗДО здійснює:

5. Просвітницьку роботу: надає та поширює знання, ознайомлює педагогів та батьків з основними закономірностями та умовами сприятливого розвитку дитини, формує потребу в психологічних знаннях для роботи з дітьми та  для особистісного саморозвитку.
5. Діагностична робота здійснюється згідно із затвердженим річним планом, діагностуються психічні процеси дитини (пам'ять, мислення, увага, уява, сприймання), емоційно-вольова сфера дитини, соціальний розвиток, психологічна адаптація новачків до дошкільного закладу, психологічна готовність старших дошкільників до навчання у школі. Також, діагностичне обстеження проводиться з педагогами та батьками, визначаються міжособистісні стосунки в сім’ї, відношення дитини до родини та інше. Протягом року психолог спостерігає за емоційними та поведінковими проявами дитини під час навчального процесу та в ігровій діяльності, задля завчасного виявлення дисгармонії та порушень у психічному розвитку.
5. Профілактична робота: здійснення комплексних заходів, спрямованих на охорону психологічного здоров’я всіх учасників освітнього процесу, попередження відхилень у розвитку особистості, створення сприятливого психологічного клімату та запобігання виникненню конфліктів в дитячому та дорослому колективах, попередження виникнення надмірної психологічної напруги.
5. Корекційна робота – є продовженням діагностичної, спрямовується на усунення причин відхилень у розвитку. В цілому, корекційна робота спрямована на підвищення загального рівня розвитку дитини, заповнення прогалин її попереднього розвитку та навчання, розвиток недостатньо сформованих вмінь та навичок тощо. Практичний психолог в своїй роботі використовує корекційні та розвивальні програми рекомендовані Державною науковою установою «Інститут модернізації змісту освіти» та програми, які отримали гриф Міністерства освіти і науки України.

5 міфів про психолога

1. «До психолога звертаються люди, у яких все погано в житті, а нормальна людина до психолога не піде».

2. «Психолог ставить діагнози».

3. «Психолог працює лише з нездоровими, ненормальними людьми».

4. «Психотерапевт та психолог – це одне і теж».

5. «Психолог сам вирішує проблему людини, даючи поради».

Поради для батьків, щоб полегшити адаптацію дитини

         Іноді попри те що дитина встановила контакт із вихователем та однолітками, вільно орієнтується на території дитячого садка, вона все одно страждає через розлуку з батьками, плаче. За таких обставин важливо, щоб батьки були максимально турботливими та чуйними до неї. У жодному разі вони не мають поводитися як настирні наставники чи борці з дитячою вередливістю. Полегшити перебіг адаптації дитини дасть змогу поступовий її «перехід» із родини до дошкільного навчального закладу. Значну увагу під час цього періоду варто приділяти дитячому режиму дня: раніше вкладати спати (за правилами здорового сну) бути біля дитини, поки вона засинає частувати улюбленою їжею. Упродовж адаптаційного періоду батьки мають створити для дитини умови для спокійного відпочинку вдома. У цей час не бажано: ходити з дитиною в гості, адже здебільшого. це пов’язано з пізнім поверненням додому влаштовувати гамірні вечірки вдома. Дитина в цей період і так переобтяжена враженнями, тож не варто перевантажувати її нервову систему. Для полегшення адаптації необхідно створити таку обстановку, щоб у дитини виникло відчуття неперервного зв’язку між життям у дитячому садку і вдома. Якщо дорослі хочуть дізнатися, як саме дитина проводить час у дошкільному закладі, їм варто ставити їй конкретні запитання на кшталт: «Що ти намалювала сьогодні?» «Яку ти пісеньку співала?» «В яку гру ви гралися з Марією Олександрівною?». Так дитина відчує батьківську зацікавленість її життям у дитячому садку. А батькам це дасть змогу визначити справи, заняття і розваги, які найбільше подобаються дитині у садку, й ініціювати їх проведення вдома.

Новачок переживає стрес через:

·        обернену до сім’ї демографічну ситуацію — один дорослий і багато дітей;

·        доволі суворі дисциплінарні правила, за невиконання яких можуть насварити;

·        спілкування одразу з багатьма дорослими, які є чужими;

·        тривале перебування у великому колективі однолітків.

1. Сон. Це найкращий спосіб відновитисили. Тому, дозвольнесобі по можливості добре виспатися.
2. Обійми. Під час обіймів виробляється гормон щастя, підвищується імунна система, покращується особистий емоційний стан та емоційний стан всієї сім'ї. Обійматись рекомендовано не менше 8 разів на день (теорія обіймів В. Сатір). Спробуйте!
3. Квиток у дитинство. Є одним з найпростіших спосіб позбутися негативних думок та поганого настрою. Достатньо відкрити фотоальбом з Вашими дитячими фото і переглянути всією сім'єю спогади подій того часу, впевнена, дітям це буде також цікаво. А після перегляду фотоальбому можна згадати улюблену гру дитинства і скориставшись нагодою разом пограти.
4. Лист негативу.Напишіть на аркуші звернення до людини, яка вас образила або зіпсувала ваш настрій, потім позбудьтесь листа (спаліть, порвіть ...). Давши вихід своїм негативним емоціям ви полегшите своє самопочуття.
5. Аромотерапія.Ефірні олії додаютьу воду для ванн, використовують в аромолампах, наносять на певні ділянки шкіри:

5. Лаванда – це натуральний антидепресант, допомагає досягти внутрішньої гармонії.
5. Лимон – сприяє пробудженню, активує.
5. Жасмін – боротьба з депресією та стресом.
5. М’ята – підвищує впевненість, знімає напругу.
6. Бергамот – знімає напругу та стрес, допомагає при тривожних думках.

Рекомендації:«Як зрозуміти емоції своєї дитини»

     Емоції відіграють важливу роль у житті кожної людини. На емоційне благополуччя дитини, як власне, і на її емоційний розвиток, впливає багато факторів: виховання в родині, соціальне научіння, тип нервової системи (темперамент), характер та інше.

     Емоції дітей – безпосередні та спонтанні. У дитини забрали іграшку – вона голосно плаче, віддали – знову сміється, наче нічого не трапилось. Діти, особливо маленькі, не ховають та не стримують своїх переживань. Тому вся їхня активність забарвлена емоційними проявами. Щоб зрозуміти емоційний фон своєї дитини, варто дотримуватись наступних правил:

• намагайтеся розуміти, що відчуває Ваша дитина в складних для неї ситуаціях і чому вона поводить себе саме так (спосіб звернути на себе увагу, спосіб захиститися, спроба зробити наперекір);
• щоб навчити дитину проявляти власні емоції, дорослі повинні навчитись цьому самі. Діти спостерігають за поведінкою, способами спілкування дорослих, тому наше завдання – навчити доречно виражати, стримувати та розпізнавати емоції, тобто розвивати емоційний інтелект дитини;
• пам’ятайте «гарних» та «поганих» емоцій не буває, бувають ситуації (стимули), які викликають ту чи іншу реакцію у дитини;
• чим спокійніші батьки – тим спокійніші діти;
• Ваша дитина заслуговує на увагу, якщо Ви будете розмовляти з дитиною і одночасно готувати вечерю чи робити інші справи по господарству, скоріш за все ви втратите важливе послання дитини, тому виокремлюйте окремо час на спілкування з дитиною «віч-на-віч».

    І пам’ятайте, що Ваша дитина – унікальна особистість, вона має власні набуті риси характеру навіть в дитинстві. Не слід порівнювати її з іншими, тому що це може викликати почуття неповноцінності. Краще говоріть з дитиною, підтримуйте та поважайте, любіть її просто за те що вона є!

    Для кращого розуміння своєї дитини, рекомендуємо книжку вітчизняної психологині Ю. Б. Гіппенрейтер «Спілкуватись з дитиною ЯК?».

ЯК ДОПОМОГТИ АГРЕСИВНІЙ ДИТИНІ

1. Бути уважним до потреб дитини та до самої дитини.
2. Давати дитині можливість проявляти гнів після фрустрації  (після ситуації, яка не вдовольнила бажання дитини).
3. Навчати дитину розпізнавати власний емоційний стан, пояснювати емоції та почуття, наприклад: «тобі зараз сумно» або «ти зрадів, коли…».
4. Забезпечте змогу малюку знімати емоційне та фізичне напруження, наприклад запропонувати подушку для биття, склянку в яку можна кричати скільки завгодно, створити особисте місце для заспокоєння і на деякий час залишати дитину на одинці.
5. Відпрацьовуйте навички самовладання в конфліктних ситуаціях та способи їх вирішення.

Але пам’ятайте, що причина агресивності може лежати в далекому кутку несвідомого, яку необхідно вивести на зовні!

Терапевтичні вправи для всієї сім’ї

Терапевтична гра «Кольорові картки»

Для цієї гри вам необхідно підготувати з кольорового паперу чи картону картки. Сівши всією сім’єю у коло, по черзі тягніть картки. Відповідно до кольору, відповідайте на запитання.

• Зелений - слова для опису вашої родини, яка вона.
• Фіолетовий - спосіб, у який ваша сім'я веселиться.
• Помаранчевий- речі, які ви хотіли б покращити у своїй сім'ї.
• Червоний - речі, про які турбуєшся в межах сім’ї.
• Жовтий - улюблені спогади з вашою сім'єю.

Ця гра дає змогу пізнати інтреси всіх членів сім’ї (і дорослих і дітей), можливість сказати щось важливе і бути почутим, звернути увагу на негативні відповіді та побажання.

Адже сім’я – це складна система, де ніхто не страждає по одинці: сімейні непорозуміння, конфлікти, неузгодження та кризи роблять деструктивний вплив на всіх.

Гра «Дзеркальні дії»

Це весела вправа, чудовий спосіб взаємодії.

Інструкція для сім’ї:

Необхідно стояти один навпроти одного (якщо парна кількість членів сім’ї) або обирається одна людина, а всі інші повторюють рухи за нею. Можна проговорити це так: «я хочу, щоб ти стояла(яв) переді мною, стала(в) моїм дзеркалом. Все, що я роблю, ти будеш копіювати, але фокус полягає в тому, щоб копіювати мене рівно в той самий час, коли я це роблю, тому що ти моє дзеркало.  Ми не можемо торкатися один одного. Я почну, а потім буде твоя черга!"

Займаючись цією вправою, члени сім'ї повинні надавати один одному повну увагу, співпрацювати та спілкуватися одночасно словами та мовою тіла. Це дозволяє членам сім'ї стати більше налаштованим один на одного.

Вправа «Мрії на папері»

Створіть колаж на великому аркуші паперу. Вам знадобляться картинки з журналів, фарби, клей, олівці.

Завдання: уявіть, що ви потрапили на острів де можуть здійснитися будь-які індивідуальні та спільні мрії і ви зможете облаштувати своє життя як завгодно. Єдина умова – ви не можете комусь заважати.

Цей колаж не тільки висвітлює спільні та індивідуальні мрії, а й ідеальні установки членів родини, він показує стосунки, дистанції, кордони між рідними та змушує вступати в комунікацію, щоб домовлятися. Під час роботи ви відчуєте, які є протиріччя чи конфлікти і спробуєте їх узгодити в ідеальному світі.

«Ти – неслухняний!»

Як часто цей вислів чують Ваші діти? Напевно часто… Давайте разом проаналізуємо дану тему. Неслухняність є однією з найбільших проблем виховання. Коли дитина не слухається, батьки відчувають свою безпорадність, безсилля, страх, сприймають неслухняність як прояв нелюбові чи неповаги до себе.

Насправді, неслухняна дитина може любити й поважати своїх батьків та дорослих. Просто вона відчуває в собі силу відстоювати свої бажання в силу своїх вікових особливостей або потребу перевірити любов батьків («поступаються – отже люблять»), або прагнення в такий спосіб виявити свою образу («ти не хочеш для мене, а я не буду для тебе»). Отже, в основі неслухняності лежать певні проблеми в стосунках між батьками і дітьми, які потребують налагодженню. 

Чим можуть допомогти батьки:

1. Спробуйте зрозуміти, що лежить в основі пручань дитини (на прикладі вище зазначених).
2. Коли наполягаєте на своєму, намагайтесь не позбавляти дитину своєї любові, не принижувати її гідності, наприклад так: «Я б із задоволенням тобі дозволила, але нажаль, не можу, тому що…».
3. Якщо дитина не виконує Ваших вимог – скоротіть їхню кількість. Знаходьте разом компроміси. Використовуйте ігрові методи (для менших дітей), наприклад, влаштувати змагання «Хто швидше збере іграшки» або, за допомогою іграшкового персонажа задіяти дитину до виконання діяльності: «Покажи ведмедику, як ти вміло умієш…» в залежності від вимог та віку дитини.
4. Для того, щоб дитина навчилась виконувати вимоги, краще застосовувати заохочення, ніж покарання.

Отже, виховання дітей – це складний творчий процес, в якому необхідно постійно обирати різні варіанти впливу, шукати різносторонні підходи, які будуть продуктивними саме для Вашої дитини.

І пам’ятайте, що надмірно слухняна дитина – це психологічно нездорова дитина, яка невпевнена в собі, тривожна, має страхи, несамостійна, безініціативна…

РОЛЬ ІГРАШКИ В ЖИТТІ ВАШОЇ ДИТИНИ

Провідна діяльність дошкільного віку – це гра, вона є основою формування майбутніх умінь, навичок, розумових дій, супроводжує розвиток психічних процесів (пам'яті, уяви, сприймання, мислення та ін.).Для дитини іграшка є способом пізнання реальності. Дитяча фантазія – безмежна, дитина, часом, із самих примітивних іграшок може створити в своїй уяві  цілий світ з захопливими сюжетними лініями. Умовно види іграшок можна розділити на:

Іграшки з реального життя (як для хлопчиків, так і для дівчат)

Лялькова родина, сім’я тварин, ляльковий будиночок, посуд, меблі, транспорт, касовий апарат, медичні та перукарські інструменти, годинники, дошка та крейда, музичні інструменти, телефон, іграшки які будуть характеризувати конкретні професії та ін.

Іграшки, які допоможуть «виплеснути» агресію

Солдатики, м’ячі, подушки для биття, груша надувна, резинові іграшки, кеглі, склянка чи коробка в яку можна кричати..

Іграшки для розвитку творчої фантазії та самовираження

Різнокольорові кубики, мотрійка, пірамідки, конструктор, логічні головоломки, настільні ігри, розрізні картинки, пазли, фарби, пластилін, мозаїка, набір для рукоділля, нитки, шматочки різних тканин.

Пам’ятайте про те, що розвиток дитини здійснюється не тоді, коли вона відпрацьовує певні вміння, а коли вона навчається самостійно приймати рішення.

ЯК ПІДТРИМУВАТИ САМООЦІНКУ ДИТИНИ

Безумовно приймати її такою, як вона є.

Активно слухати її переживання і потреби.

Бувати разом (читати, грати, займатися).

Не втручатися в її заняття, з якими вона справляється.

Допомагати, коли просить.

Підтримувати її успіхи.

Ділитися своїми відчуттями (довіряти).

Конструктивно вирішувати конфлікти.

Обіймати не менше чотирьох, а краще по 8 разів на день.

ЗАПОБІГАННЯ НАСИЛЬСТВУ В СІМ'Ї 

Тривалий час проблема насильства в сім’ї вважалась прерогативою усталених звичаїв та традицій і залишалася поза сферою правового регулювання. Будь-яке втручання у сімейні стосунки з боку держави та суспільства вважалось порушенням таємниці приватного життя та категорично не допускалось. І тільки в 2001 році у результаті плідної співпраці парламентарів України з активістами жіночого та молодіжного руху України був прийнятий Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.01 - перший серед країн СНД та Східної Європи комплексний нормативний акт, спрямований на запобігання цьому соціально негативному явищу. Вищеназваний Закон визначає правові й організаційні основи попередження насильства в сім’ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї. Закон набув чинності з 19.03.02р. — через три місяці з моменту його офіційного опублікування.

Слід підкреслити, що Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» зорієнтований саме на попередження цього негативного явища на його початковій стадії, поки конфлікт між сторонами не призвів до непоправних наслідків. У разі, коли насильство в сім’ї мало місце, члени сім’ї, винні в його скоєнні, притягуються до кримінальної, адміністративної або цивільно-правової відповідальності згідно з чинним законодавством. Насильством в сім’ї, відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», визнаються будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю. Таким чином, можна виділити наступні обов’язкові ознаки насильства в сім’ї:

1) особами, що страждають від сімейного насильства, можуть бути тільки члени сім’ї (тобто цей Закон не поширюється на сусідів, співмешканців, у тому числі розлучених осіб, що продовжують спільно проживати, осіб, що зустрічаються, але не перебувають у шлюбі тощо);

2) діяння насильника повинне бути протиправним (тобто суперечити нормам чинного законодавства);

3) діяння призвело або могло призвести до порушення прав члена сім’ї як людини та громадянина;

4) вина насильника повинна виявлятися у формі умислу, а не необережності.

         В Розділі I Закону «Загальні положення» містяться визначення  термінів, що вживаються в Законі: насильство в сім’ї та його форми; жертва насильства в сім’ї, попередження насильства в сім’ї, реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, захисний припис, віктимна поведінка щодо насильства в сім’ї, під якою розуміється поведінка потенційної жертви насильства в сім’ї, що провокує насильство в сім’ї, тощо.

         За спрямованістю дій Закон виділяє чотири види насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне, — розкриваючи зміст кожного із зазначених видів насильства.

          Законом передбачено, що здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї в межах наданих їм повноважень покладається на:

- спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питаньпопередження насильства в сім’ї, яким визначено Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, а також відповідні управління місцевих державних адміністрацій;

- службу дільничних інспекторів міліції та кримінальну міліцію у справах дітей органів внутрішніх справ;

- органи опіки і піклування;

- спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї, тобто кризові центри для жертв насильства в сім’ї та членів сім’ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, а також центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї.

Принципово новим юридичним поняттям для України є захисний припис. Він являє собою запобіжний захід і не є ані видом покарання, ані іншим засобом юридичної відповідальності. Захисним приписом особі, у відношенні якої він винесений, може бути заборонено: чинити конкретні акти насильства в сім’ї; отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім’ї; розшукувати жертву насильства в сім’ї, якщо жертва насильства в сім’ї за власним бажанням перебуває у місці, що невідоме особі, яка вчинила насильство в сім’ї; відвідувати жертву насильства в сім’ї, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім’ї; вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім’ї.

Зазначені обмеження встановлюються на термін до 30 діб з дня погодження захисного припису з прокурором.

Таким чином, законодавство про попередження насильства в сім’ї наділяє нас досить широкими можливостями щодо звернення до вказаних органів та установ за допомогою у ситуації сімейного насильства, що тягне за собою вжиття визначених заходів по його запобіганню. Проте законодавство з питань попередження сімейного насильства стане ефективним  інструментом захисту від насильства в родині лише за умови широкого доступу до інформації із проблеми профілактики насильства в сім’ї, плідного співробітництва громадських організацій та органів влади й місцевого самоврядування, а також активної протидії кожного з нас цьому принизливому для людської гідності явищу.